Новости
News

Обо мне
About

Библиография Bibliography

Контакты
Contacts
     












Лето-это маленькая жизнь
Summer - this is a smoll life

Методичка,
Manuals ,
 1,
 1 ,
 2,
2 ,
 3,
3 ,
 4,
4 ,
 5,
5 ,
 6,
6 ,
 7,
7 ,
 Словник
Dictionary







ІСТОРІЯ ГРАФІКИ: ДАЛЕКИЙ СХІД

методичні поради до вивчення 1-го розділу дисципліни
«Історія графіки»

Вступ, тема 1, тема 2, тема 3, тема 4, тема 5, тема 6, тема 7, Словник

ТЕМА І. КИТАЙСЬКЕ ГРАФІЧНЕ МИСТЕЦТВО

1.1. Ієрогліфічна писемність та її вплив на розвиток графічного мислення

Приступаючи до вивчення першої теми, важливо усвідомити, що ретельне опанування її головних положень є «перепусткою» до мистецтва Далекого Сходу в цілому. Особливо це стосується каліграфії, надбання якої було запозичене сусідніми країнами та врешті-решт і створило ту особливу своєрідність художньої культури в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

Аналізуючи матеріали теми слід звернути увагу на той факт, що китайська ієрогліфічна писемність справила вплив на розвиток графічного мислення. Саме на її основі згодом сформувався й монохромний живопис тушшю, в основі якого було філософсько-естетичне усвідомлення світла та тіні. Так, найдавніший символ космогонічної концепції світу знайшов графічного виразу у символі Тайцзі, що складається зі світлої та темної половин, які символізували сили Інь та Ян. Уявлення про сакральну природу ієрогліфічної писемності (вважалося що винахідником її пра-аналогу – так званих «гуа» – був один з найдавніших правителів Китаю Фу Сі, що згідно легендам жив у 2852-2737 рр до н.е.) зумовили канонізацію правил та прийомів креслення знаків та певну ритуалізацію самого акту їх створення. Розробником власне ієрогліфіки прийнято вважати Цан Сє – міністра правителя Хуан-ді (2698-2597 рр до н.е.), який створив «шуци» – дерев’яну дощечку, з вирізаним знаком. Такі «шуци» виконували роль посвідчення посадової особи, що було актуальним в умовах розвиненої чиновницької держави.

Для висвітлення вирішальної ролі ієрогліфіки у розвитку образотворчого мистецтва доцільно ознайомитись і з еволюцією писемних знаків, що спричинило не тільки їх уніфікацію (що було зумовлено централізацією держави та розвитком бюрократичного апарату), а й поступове естетичне удосконалення. В цілому прийнято виділяти такі форми знаків: сяо чжуань, лі шу, кай шу, сін шу, цао цзи. Всі вони відтворюють процес спрощення форм запису та усвідомлення естетичних якостей ієрогліфічної писемності. Вказані типи стилів написання знаків демонструють два головних напрямки в естетиці каліграфії: краса врівноваженого, лаконічного вирізаного знаку, його друкарської форми, що сформувала «смак різця» та милування примхливим «танцем пензлю та туші». Безумовно, важливо відзначити і роль важливих винаходів давнього Китаю у розвитку мистецтва писемності: паперу (105 р.н.е), туші (приблизно 299 р.до н.е), пензля (ще за часів кераміки Яншао), засобу друку з дерев’яної дошки (VIII ст.н.е.).

Далі слід підкреслити, що культ писемності був головним стрижнем китайської культури та призвів до розвитку каліграфії як специфічної мистецької діяльності, що вважалася шанованим заняттям шляхетної людини (цзюньцзи). Правила та принципи каліграфії справили величезний вплив на різноманітні галузі художньої культури як у Китаї, так і в Кореї та Японії. Крім того, сама особистість каліграфа стала найулюбленішим образом в мистецтві та, зокрема, у гравюрі.

1.2. Китайська гравюра: розвиток, види, технічні та художні особливості

Далі слід перейти до висвітлення головних етапів розвитку ксилографії. Важливо відзначити, що й хоча прийнято вважати VIII століття добою народження гравюри, певний досвід гравірування китайці набули значно раніше. Ще до винаходу паперу у давньому Китаї було розвинене мистецтво наскальних зображень. Навіть після винайдення у 105 році Цай Лунєм (сановником ханьського імператора Хе-ді) паперу, якого було ще дуже мало, мистці вирізували свої картини на кам’яних плитах. Лише за часів доби Тан (618-907), коли вдосконалився процес виробництва паперу, склалися умови для розвитку друку з дерев’яної дошки.

Аналізуючи розвиток ксилографії у давньому Китаї, слід зазначити, що спочатку вона розвивалася при буддійських монастирях та носила суто релігійний характер. Ченці друкували тексти сутр та зображення Будди. Згодом методом ксилографії стали виконуватися і численні святкові привітання та особливо нянь-хуа (новорічні картини). Поява таких картин датується Х-ХІ століттям . Саме в цей час набуває розвитку книговидавництво, друкуються гравіровані твори живописців, що певною мірою справило вплив і на складання сюжетно-тематичного репертуару нянь-хуа. Наступний етап розвитку ксилографії – доба Сун Сянхун (960-1279) – період економічного та культурного розквіту. Мистецтво нянь-хуа набуває особливого поширення. Привітальні картки користуються популярністю серед широких мас населення. За звичай вони містили зображення богів щастя, сюжетні сцени, які символізували вдачу, багатство, просування по службі тощо. Такі картини дарували друзям на Новий рік, прикрашали ними помешкання. Від часів Юань (1280-1368) до сьогодні не збереглося жодної пам’ятки гравюри, що пояснюється загальним занепадом культури при монгольській династії, засновником якої був хан Хубілай (1215-1294). Однак, після повстання Чжу Юаньчжана та встановлення національної влади, почався період відродження китайської культури, що отримав назву Мін (1368-1644). Наприкінці зазначеного періоду у ХVI-XVII століттях спостерігається розквіт китайської книжкової ілюстрації та народної гравюри нянь-хуа. Разом із тим, пам’ятки цього періоду свідчать про прагнення мистців дотримуватися усталених традицій. Іноді естампи підфарбовувалися від руки. За часів Цин (1644-1911) спостерігається розвиток сюжетів гравюри у дидактичному напрямку, що було зумовлено наслідками громадянської війни. З установленням миру поширюються сюжети розважального характеру, а наприкінці періоду з’являються сатиричні гравюри. Слід також відзначити й інформативну роль китайської гравюри.

Далі слід перейти до аналізу технічних особливостей гравюри, звернувши увагу на те, що у різних регіонах Китаю були певні особливості. Так, найбільш поширеним був спосіб друку у чотири етапи. Спочатку художник виконував ескіз (зазвичай у туші). Отримавши ухвалення власника друкарні, він переносив малюнок на тонкий папір. Після цього різьбярі приклеювали наклеювали малюнок до дерев’яної дошки та вирізували, слідуючи лініям малюнку одну дошку для чорно-білої гравюри або три-п’ять для кольорового друку. Друкар спочатку друкував чорний контур, потім сивий, жовтий, зелений, синій та червоний кольори. Проте все це ще називалося заготівкою. Витвір вважався завершеним лише після обробки художником, який мав нанести тонким пензлем пудру та золото, підмалювати риси обличчя.

В Сичуані майстри користувалися двома методами. Або друкувався лише чорний контур, а колір наносився пензлем, або робився глибокий малюнок (тобто вирізувався на дошці саме контур). Поклавши папір на дошку, друкар видавлював малюнок, після чого спеціальним тампоном фарбував аркуш. У такий спосіб лінії малюнку залишалися не пофарбованими, що дуже нагадувало відбитки з кам’яних рельєфів.

У майстернях Кайфена практикувався інший спосіб друку: спочатку відтискали контур, а для друку кольорових частин використовували оброблений особливим методом папір (його промазували тунговою олією та сушили, після чого ним можна було користуватися як трафаретом).

Окрему увагу слід приділити символіці новорічних картин. При всьому розмаїтті сюжетів, найбільшого поширення здобули зображення, що носили характер побажання добра. Наприклад,: ваза з трьома списами – символ підвищення по службі на три ранги; пістрявий олень на триніжку – символ блискучої кар’єри; луковиця лілії, хурма та жезл – благополуччя у всьому; два однакових за розміром персика – побажання однаково довгих років життя для подружжя; летюча миша з монетами у зубах – щастя перед очами; лимон, персик та гранат – щастя, довголіття, багато дітей; єдиноріг, що виригає книгу – ознака народження досконало мудрої людини і т.ін.

Після стислого викладення сюжетно-тематичного репертуару нянь-хуа, слід приділити увагу її художнім особливостям. Перш за все слід зазначити, що художня мова новорічних картин відповідала смакам широких народних мас, які були головними покупцями дешевих естампів. У першу чергу, в них цінувалася видовищність та здатність викликати радісні почуття. Вони мали відповідати таким поняттям як змістовність, міць та краса. По друге, простих людей приваблювала у нянь-хуа точність малюнку, лаконізм зображень, сміливість у співставленні кольорів, їх, життєрадісна соковитість. По третє – врівноваженість композиції та наповненість простору аркуша (на відміну від високого жанру мистецтва – живопису з його красномовним мовчанням пустих плям).

Узагальнюючи матеріали теми слід підкреслити, що долі каліграфії та гравюри склалася по-різному. Якщо китайська каліграфія поширилася практично по всіх країнах Далекому Сходу, певною мірою поєднавши їх у єдиний культурний ареал, то гравюра (попри поширення техніки друку) – у тому вигляді, в якому вона існувала в Китаї та особливо нянь-хуа – залишилася суто національним явищем художньої культури. Деяке відлуння китайських новорічних картин можна побачити у в’єтнамських дереворитах, але японська гравюра укійо-е виявилася здатною завоювати сусідні країни, а спричинити новий спалах орієнталізму у Європі.

Лексичний мінімум:каліграфія, нянь-хуа, цзюньцзи, монохромний краєвид, тайцзі, Інь-Ян

Контрольні питання:

1. Поясніть роль ієрогліфічної писемності у давньому Китаї, її вплив на розвиток художньої культури на Далекому Сході.

2. Охарактеризуйте головні етапи розвитку ієрогліфічної писемности, визначте її естетичні особливості роль винайдення паперу, туші, пезля та ксилографії в цьому процесі.

3. Поясніть чому саме каліграфія вважалася за найвище мистецтво, а постать каліграфа уособлювала культурний ідеал.

4. Визначте роль винаходу паперу у давньому Китаї, як це позначилося на розвитку графіки.

5. Охарактеризуйте головні етапи розвитку ксилографії.

6. Поясніть функцію нянь-хуа у китайському суспільстві та зумовлену нею символіку новорічних картин.

7. Охарактеризуйте методи друку у Китаї.

8. Охарактеризуйте художні особливості нянь-хуа.

Література:

Основна:

1. Ван Шуцунь. К истории китайской народной картины // Редкие китайские народные картины из советских собраний. – Л.: Аврора, 1991. – С.21-37.

2. Виноградова Н.А. Искусство средневекового Китая.- М.: АХ СССР, 1962.- 102 с.

3. Завадская Е.В. Философско-эстетическое осознание тени в классической культуре Китая // Из истории культуры средних веков и Возрождения. – М.: Наука, 1976.- С. 92-105.

4. Соколов-Ремизов С.Н. Литература. Каллиграфия. Живопись.- М.: Наука, 1985.- 311с.

5. Соколов-Ремизов С.Н. «Куанцао»- «дикая скоропись» Чжан Сюя // Сад одного цветка.- М.: Наука, 1991.- С.167-196.

6. Терентьев-Катанский А.П. Китайское письмо // Терентьев-Катанский А.П. С востока на запад. – М.: Наука, 1990. – С.59-65.

Додаткова:

7. Бежин Л.Е. Под знаком ветра и потока.- М.: Наука, 1982.- 221с.
8. Виноградова Н.А. Искусство Китая.- М.: Искусство, 1988.-54 с.
9. Виноградова Н.А. и др. Традиционное искусство Востока: Терминологический словарь.- М.: Эллис Лак, 1997.- 358 с.
10. Рибалко С.Б. «Диваки» середньовічної Японії: портрет творчої особистості // Всесвіт.- 1999.- № 5-6.- С.155-157.
11. Рибалко С.Б. З пензля ллються слова…: Літературні алюзії в образотворчому мистецтві Японії доби Токугави // Всесвіт.- 2000.- № 9-10.- С.155-168.

Вступ, тема 1, тема 2, тема 3, тема 4, тема 5, тема 6, тема 7, Словник

Оставить комментарий

 

 
Copyright